Любов Твоя оспівана піснями,
І велич проставляється в псалмах.
Могутній Боже, вкрита чудесами
Вселенна, що лежить в Твоїх руках.
Твоя земля чудова і квітуча
Тобою створена для радості була.
Тепер вона, у темряві бездушній,
В людських сльозах, щоденно, потопа.
Потоки війн, хвороби, катастрофи...
У сім'ях ворожнеча, горе й гріх.
Здається землю вже слізьми затопить,
А час усе зверша шалений біг.
Ридають матері, бо гинуть їхні діти.
Наркотики і п'янство процвіта.
А сатана все кличе веселитись
І гублять люди молоді літа.
А скільки є знедолених, нещасних,
Що, в розпачі, не знають що робить.
У цьому світі не знайшовши щастя,
Життя себе стараються лишить.
О, люди! Зупиніться! Я благаю!
Погляньте вгору, там у небесах,
До вас пробиті руки простягає
Син Божий у благання і сльозах.
Він кличе, пропонує допомогу,
Зціляє, до життя щоб повернуть.
Але не чують, бо князь світу цього
Закрив їм слух, щоби Христа не чуть.
Закрив їм очі і густим туманом
Покрив всю правду, що у світі є.
І ходять люди, наче наркомани,
За Щастя, горе видають своє.
Радіють цим земним добром, багатством.
За щастя мають світу марноту.
В гріхах живуть і Бога не бояться.
Із радістю у пекло йдуть і йдуть.
У них велике горе за плечима,
Це горе - в світі жити без Христа.
Де, після смерті будеш ти людино?
Себе, поки живеш, ти запитай.
Прислухайся уважно, слово Боже
По всьому світі голосно звучить.
Господь ще кличе, ще серця тривожить:
"До Мене, всі, хто змучився, прийдіть! "
|
