У меня семья большая
Очень дружная такая:
Мамочка и папа, бабушка и дед
Смотрят ТВ, готовят нам обед.
Нас сестричек ровно пять,
Мы любим вместе поиграть,
А ещё два младшеньких
Братца замечательных.
О семье скажу немного
Всё без слов понятно,
Что семья моя большая
Единственная такая!
Можно много рассказать
Но когда тогда гулять?
И уроки школьные
Учить надо на «5»!
Что ж начну я свой рассказ
Только для порядку
Буду попорядку.
Кто всем кушать приготовит,
В доме всё-всё приберёт
Пожурит, потом обнимет,
Все заботы унесёт?
Строгая и нежная,
Добрая и честная,
Самая родная –
Мамочка одна лишь!
Порядок в доме и уют
Мама обеспечит
У вас проблемы?
Заходите!
Мама всех излечит
Папу нашу маму
Ангелом зовёт
Ёй он дифирамбы
Каждый день поёт.
Что ж пора о папе
Мне слова сказать
Ведь лучше в мире папы
Просто не сыскать.
Папа ласков у меня
И терпенья полон
Голос он не повышает
Даже если зол он.
Папа наш большой затейник,
А ещё… романтик:
В магазин он не идёт,
Ёлку из лесу везёт.
Вечером начистит лыжи,
Сани приготовит,
Встав пораньше,
Он в лесок
За ёлочкой сходит.
Пушистую красавицу
Дружно встретим мы
Игрушками, хлопушками
Волшебными зверюшками.
Ёлке в доме все мы рады,
А когда наступит ночь
Достанем мы свои наряды
Хоровод устроим в полночь
Да, в большой моей семье,
Что ни день, то праздник:
Кто-то сделал первый шаг,
сказал вдруг слово «папа»
Кто с пятеркою пришел
Кто - с цветком для мамы.
Кто осилил трудный слог
Победил лень и скуку,
Кто-то друга приобрёл,
А кто пошел в науку!
Да, в большой моей семье
Дружба процветает.
Все мы вместе, все на равных
Дружно празднуем, гуляем,
Дружно старшим помогаем.
Мама граблями замашет
Папа наш с лопатой,
Валя с Ирой поливают,
Ну а Игорь пляшет!
Я горжусь своей семьей
Вместе мы всегда во всем!
Дар волшебный – дружба
В семье моей не служба.
И в радости, и в горе,
На празднике и в поле
Мы всегда все вместе
Взрослые и дети.
Так вот дружно мы живём
В гости вас к себе зовём!
Комментарий автора: У каждого человека есть родина. Это место, где он родился и вырос. Слово родина это многозначное слово. У меня есть конечно же своя родина это мой родной дом, где я сделала первые шаги сказала самые первые и дорогие мне слова .А жильцы этого дома моя семья.
Вика Майнина,
Россия г.Волгоград
Меня зовут Майнина Вика,я ученица 2 класса "Г"Лицея №8"Олимпия"города Волгограда.Мой домашний телефон 359207 и сотовый 89023125258.С первого класса пробую писать стихи для школьной газеты"Лицейские будни".В этом году участвовала в художествено-литературном конкурсе "Гренадёры вперёд"где занела первое место.Мои стихи посвецены всему что меня окружает:семье,учетелям,моим четвероногим друзьям,моей школе,одноклассникам и моему кумиру А.С.Пушкину.Помощь в создании моих стихов мне оказывает Лалаева Диана Игоревна(учитель русского языка и литературы в старшых классах). e-mail автора:Vale-mainina16@yandex.ru
Прочитано 6910 раз. Голосов 5. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Здравствуй,Вика.
Писать стихи, конечно, сложное занятие. Здесь надо знать ритм, размер, рифму.
Ты стараешься и это замечательно.
Хочу тебе посоветовать начинать писать со стихов-четверостиший, оттачивая с учительницей размер и рифму.
Тогда, постепенно, ты научишься бОльшему.
Не главное, чтобы стихотворение было большим. Нет.
Главное, чтобы оно не было шероховатым: без рифмы, размера, лишних слогов и т.п.
Желаю тебе удачи. Комментарий автора: Спасибо!Я конечно же приму к сведению ваши пожелания.Мне приятно что мои стихи читают и даже дают добрые советы.
Юлия
2009-06-05 17:40:58
Молодец Вика!Здорово написала!А еще узнала что ты во 2 классе и такие сложные стихи!У тебя Божий дар и его надо развивать!Успехов тебе во всем!!!Спасибо за стихи!
Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
